Гра мудрих, Харків

У третій книзі циклу «Дарителі» чарівне королівство тривожать чутки про лихих істот, які спали триста літ і прокинулися з поверненням Серця чарів. Таємнича тварюка, що спустошує довколишні села, не милуючи ні старого, ні малого, дошкуляє всім і може дійти до палацу. І Генрі зважується облишити все, бере меч, сідає на коня і рушає в похід, щоб кинути виклик чудовиську. Це не просто геройство, а нагода здобути квітку пам’яті, завдяки якій Генрі зможе згадати минуле. Але шлях до мети непростий: дорогою підступна Таїнниця жадає розказати всім його потаємні думки, приятелі несподівано зраджують, а нетрі Осяйного лісу оживають… Хто ж виграє люту битву? Хто підставить Генрі плече, а хто встромить ніж у спину? Хто зловтішно реготатиме з нього, а хто приспіє на допомогу?«Гра мудрих» — це третя книга популярної фентезі-серії «Дарителі», створеної талановитою сучасною письменницею Катериною Соболь. Перші дві вже встигли вподобати юні, а також професійні дорослі читачі — перша книга пригодницької історії про юнака Генрі, його друзів та різноманітних мешкінців Чарівного королівста «Дар вогню» перемогла у двох номінаціях одночасно: «Вибір професійного журі» й «Вибір журі підлітків». Відтоді популярність серії «Дарителі» дедалі зростає, захоплюючи увагу книголюбів з першої до останньої сторінки! У палаці знов обирають сміливця для здійснення подвигу. Хлопчик Петер розказав моторошну історію про чудовисько, яке приспало його сестру й хоче кривавої битви з білим лицарем. Вибирати, відверто кажучи, не було з кого: посланці поперелякувалися, Прайд знайшов низку сумнівних доказів про свою зайнятість. На королівський раді Вільфред згадав гру в шахи, яка спиралася на закон чарівних пригод. Усі чарівні істоти знали, що якщо білий кине їм виклик, то бій має відбутися будь-що! Ферзь — найсильніша фігура гри, білий лицар — його прототип. Але ж справа сягала куди глибше, білий лицар — герой казок, новий світ ще зовсім молодий, тому таких героїв просто не було. Вирішили відрядити Генрі, він же здійснив декілька подвигів: корону знайшов, Серце повернув — просто ідеальний кандидат. Генрі відмовився, та на це ніхто не звернув уваги. Бридка голова придворних Емма, вдавшись до психологічного тиску й огидних звинувачень, поставила уявну галочку біля його імені. Та найприкрішим був зовсім не цей епізод. Хлопець кликав із собою всіх друзів, які начебто були справжніми, але ніхто не згодився. Те, через що йому довелося пройти, ці боягузи точно не витримали б. Все ж знайшовся відважний компаньйон, і хто б міг подумати, що ним виявиться Едвард. Уся його «любов і повага» до Генрі говорили про те, що він поїхав виключно заради своїх цілей. У палаці всім відомо, що король вважає його порожнім місцем й ніколи не дозволить утнути щось проти своєї волі. Єдиний спосіб зробити так, як хоче того Едвард — втекти. Скажемо, як годиться: «Один, два, три — початок гри...» Щоб знайти звіра, який знищив вже не одне село, було лише чотири дні, подолати для цього потрібно було безліч перешкод: володарку секретів, страшну Таїнницю, яка зруйнувала стільки життів, проте не зробила це остаточно; вогонь, який так лякав Генрі, бо через дар в нього склалися кепські стосунки з цим дивом природи; вода — її юнак теж страшенно боявся, адже вона завдавала стільки болю володарю дару вогню... Поряд із цими перешкодами були й так звані «подарунки долі», наприклад: дівчинка Лотта, сестра Петера, яка неабияк допомогла Едварду й Генрі своїм даром. Звичайно, це не все, основне випробування — представити свого батька друзям. «Король Освальд — мій батько...» — найстрашніші слова, які Генрі так і не зміг вимовити привселюдно, за нього це зробило чудовисько. Сталося це саме у момент, коли Освальд допомагав сину і його друзям вбити тварюку...