Фокус-покус і кіно. (Школа), Харків

Одного дня Лотта захворіла на вітрянку й не пішла до школи. Проте радості з того мало, бо що робити вдома, якщо вона не має жоднісінького улюбленого заняття? Тож разом із Шаєн вони понапридумували собі купу всіляких пречудових хобі: стрибки з парашутом, пірнання з акулами або розкопки скелетів динозаврів і все таке. Та, на жаль, вони не знали, як усе це здійснити. Хоча то байдуже, бо для початку можна просто стати знаменитими. І для цього вони вирішили зіграти в кіно головні ролі! А що з того вийшло — читайте докладніше у книжці.Канікули наближаються, а ви досі не маєте хобі? Чи, може, вітрянка не дає спокою й усе свербить? Не біда! Лотта та її подружка Шаєн у такій ситуації теж довго думали й ніяк не могли вигадати собі оригінальне заняття. А в дівчат були серйозні вимоги до нового захоплення. Це повинно було би бути щось незвичайне, цікаве й таке, щоб утерти носа нестерпній і завжди в усьому бездоганній Береніці з її подружками-бараницями. Лотта й Шаєн підійшли до вибору нового хобі серйозно, це ж не просте завдання! Зрозумійте, визначитися між стрибками з парашутом, катанням на одноколісному велосипеді, дослідженням печер, вирощуванням кристалів, пірнанням з акулами, сплавом гірськими ріками, польотами з крилатими зміями та розкопками скелетів динозаврів — складна справа. Звісно, можна продовжити грати на блокфлейті, але коли чергова викладачка не хоче займатися з тобою, останні крихти ентузіазму зникають. Що ж робити? Навіть у Пауля є хобі — показувати фокуси! (І немає значення, чи завжди ці фокуси йому вдаються ☺) Еврика! Фігурне катання! Але, чесно кажучи, з ним теж не склалося... То, може, спробувати найфантастичніший і найспокусливіший варіант — зіграти в кіно? Безумовно! Ох, Лотта уже уявляє себе на екранах кінотеатрів, а Шаєн — головною героїнею фільму. Фантазіям дівчат немає меж... Але й упертості — теж. Справді, Шаєн із Лоттою таки потраплять на знімальний майданчик, але наскільки все куме-е-е-едно... В усіх ілюстрованих виданнях малюнки неможливо ігнорувати. В усіх книжках-картинках малюнки — це головне. У прикольних історіях на кшталт «Лотти» основне текст, але й без ілюстрацій такі книжки теж будуть неможливі. У «Лотті» часто треба робити навпаки: читати малюнки й роздивлятися текст. Якщо останнє речення здається трішки й не дуже трішки абсурдним, перечитайте його. Перечитали й усе ж безглуздо? Не біда. Тоді просто погортайте «Лотту». Тепер ви теж думаєте, що Аліс Пантермюллер і Даніела Коль — чудовий тандем авторки й ілюстраторки? ☺ Восьми-одинадцятирічні читачки й читачі, на яких у першу чергу орієнтована серія про Лотту, теоретично вийшли з віку, коли головне в книзі — малюнок. Практично ж у будь-якому віці актуальні історії, з якими можна просто сміятися, не думати про щось неприємне, а тому — можна відпочивати. Приємне в серії Аліс Пантермюллер і Даніели Коль таке: кожній наступній книзі не бракує вигадливості й жартів. Дотепність і оригінальність тексту й ілюстрацій — велика читацька любов, їхнє вдале поєднання — одна із складових успіху книг. Невичерпна ж фантазія — безсумнівна перевага автора чи авторки. Але якщо й переклад смачний — це ідеально! На щастя, усе більше дитячих (і не тільки) книг останнім часом потрапляють до рук правильних перекладачів. І Лотті пощастило заговорити українською завдяки Ірині Андрієнко-Фрідріх. Тому герої, які захопили закордонних читачів, для українських книголюбок і книголюбів не менш живі. Доладну мову люблять усі ☺ Й ілюстрації, звісно. І жарти. І просто: читачі й читачки люблять Лотту. А ви? P.S. З усіх перерахованих варіантів захоплень пірнання з акулами, звісно, найцікавіше. Але ми чомусь не ризикуємо займатися таким хобі. Та й вам не радимо...